Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей"

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

ДОВІДНИК

Міністерство освіти і науки України 
Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації 
Державний професійно-технічний навчальний заклад 
«Путивльський професійний ліцей» 

Довідник 
з теорії літератури 

Путивль, 2009 

Розглянуто і схвалено цикловою комісією викладачів суспільно-гуманітарної підготовки ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» (протокол № 2 від 12.02.2009). 
Схвалено методичною радою ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» (протокол № 2 від 05.04.2009). 

Укладач: 
Л.О. Суховєєва, викладач світової літератури та художньої культури 

Рецензент: 
С.Т.Комашко, методист ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» 

Адреса: Державний професійно-технічний навчальний заклад «Путивльський професійний ліцей, 41500, Сумська область, м. Путивль, вул. Комсомольська, 20. 

Довідник з теорії літератури/ Л.О.Суховєєва. - Путивль, 2009 – 38с. 

Довідник містить матеріал з теорії літератури згідно з програмою для 10-11кл. 
Розрахований на учнів загальноосвітніх шкіл, гімназій, учнів ПТНЗ. 

Зміст 

1. 
Передмова 

2. 
Основні літературні напрями 
4-5 
3. 
Літературні роди. Жанрові різновиди. 
6-8 
4. 
Концепція художнього твору 
9-12 
5. 
Ідейно-тематична основа твору 
13 
6. 
Осмислення ідеї художнього твору 
13 
7. 
Композиція і сюжет твору 
14 
8. 
Тропи 
15 
9. 
Вивчення творчості письменників 
16 
10. 
Відгук на літературний твір 
17 
11. 
Аналіз прозового твору 
18 
12. 
Аналіз ліричного твору 
19 
13. 
Аналіз художнього образу 
20-22 
14. 
Розвиток зв’язного мовлення. Жанрові твори: відгук, замітка, зарисовка, репортаж, інтерв’ю, нарис, ліричний портрет, послання, сценарій, твір-есе, стаття, рецензія 
23-32 
15. 
Короткий словник-довідник літературознавчих термінів 
33-38 

Передмова 

Навчальний довідник охоплює теми з теорії літератури ,що вивчаються в 9-11кл. і пропонуються на ЗНО. 
В ньому вміщені таблиці та схеми з літературознавства, призначені для систематизації відповідних знань. 
Довідник сприятиме усвідомленню причинно-наслідкових зв’язків між літературними фактами, закономірностями літературного процесу, особливостей будови творів, специфіки літературних жанрів. 
В кінці роботи додається «Короткий словник-довідник літературознавчих термінів». 

Літературні напрями початку ХІХ ст. 

«Українська література в перші десятиріччя XIX ст. одночасно освоювала і класицизм, і сентименталізм, і просвітительський реалізм, і романтизм, переломлюючи їх [...] через магічний кристал національного художнього світобачення». М.Яценко 
Літературний напрям — це естетична категорія, що вживається для характеристики літературного життя й усіх його складностях і взаємодії, коли письменники впро­довж тривалого часу користуються однаковими або близь­кими прийомами художнього моделювання дійсності. Цим терміном оперують, коли йде мова про літературний рух останніх п'ятисот років, хоч творча єдність була притаманна письменникам античності та середніх віків. 
КЛАСИЦИЗМ 
Головні настанови класицизму — орієнтація на естетичні взірці античності, утвердження духу держави. Література базувалася на принципах розуму, що призвело до суворої регламентації її жанрів, ідейно-тематичного та композиційного вирішення творів, їхньої мови. 
Не розвинувшись в українському письменстві у цілісну художню систему, класицизм дав зразки переважно «низького» стилю. 
ПРОСВІТНИЦЬКИЙ РЕАЛІЗМ 
Просвітницький реалізм, як і класицизм, сповідував віру в перетворювальну силу розуму, що здатний докорінно перевиховати суспільство і людину, повернути їх до «природних» першоначал, доброчинності. Українські просвітителі, зображуючи щоденний побут народу, порушували насамперед морально-етичні проблеми, боролися за торжество справедливості «для всіх», про що свідчать твори «Наталка Полтавка» Котляревського, «Пан Халявський» Г.Квітки-Основ'яненка, «Пан та собака» П.Гулака-Артемовського. 

СЕНТИМЕНТАЛІЗМ 
Виник як противага раціоналізму класицистичної і просвітницької літератури — переорієнтував художнє пізнання на емоційно-чуттєву сферу людини і став передднем романтизму. Його перші тенденції в літературі проявилися в «Наталці Полтавці» І.Котляревського, а розвинулися у творчості Г.Квітки-Основ'яненка («Маруся», «Сердешна Оксана», «Щира любов»). Сентиментальний герой — проста за походженням і чиста душею людина (переважно селянин), здатна на сильні, тонкі переживання 

РОМАНТИЗМ 
Романтизм — остаточне заперечення культу розуму, на зміну якому прийшла апологія духу, пізнання серцем. Великодержавницький пафос витісняється інтересом до національної самобутності народу. Романтичний герой — виняткова особистість, непримирима до буденності і сірості, максималіст і шукач істини, що часто конфліктує з суспільством, почувається самотнім — переживає так звану «світову тугу». 
Для романтизму характерною є також загострена увага до історичного минулого, фольклору, міфології, про що свідчать твори А.Метлинського, Л.Боровиковського, М.Костомарова, П.Куліша. В українському романтизмі особливо вагомою стає тема козаччини. 

Вищезгадані напрями і стилі не існували в «чистому» вигляді — в літературному процесі відбувався їх симбіоз. Так, наприклад, у творчості І.Котляревського спостерігаються риси класицизму, просвітительського реалізму, сентименталізму і преромантизму. 
Ще одна особливість літературних напрямів початку XIX ст. — опертя на фольклорні традиції і естетику (народну сміхову культуру, пісні). 


Літературні роди 

Лірика 
Епосу 
Драми 
Ліро-епосу 
ЖАНРИ 
гімн 
гумореска 
водевіль 
балада 
елегія 
есе 
драма 
байка 
епіграма 
казка 
інтерлюдія 
дума 
ідилія 
легенда 
інтермедія 
історична пісня 
ліричний портрет 
нарис 
комедія 
поема 
медитація 
новела 
мелодрама 
співомовка 
ода 
оповідання 
мораліте 

пісня 
переказ 
трагедія 

посланн; 
повість 
трагікомедія 

поема 
роман 
фарс 

сонет 
епічна поема 

байка 

ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ 
(на прикладі роману) 
роман 
біографічний («Тарасові шляхи» .Іваненко); 
історичний («Чорна рада» П.Куліша); 
науково-фантастичний («Оскол» М. та С.Дяіенків); 
пригодницький («Елементал» В.Шкляра); 
роман у віршах («Маруся Чурай» Л.Костенко); 
сімейна хроніка («Люборацькі» А.Свидницького); 
соціально-психологічний («Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного та Івана Білика); 
химерний («Лебедина зграя» В.Земл'яка); 
філософський роман-щоденник, любовний, жіночий тощо; 

Художня література 
ЕПОС 
ЛІРИКА 
ДРАМА 
Зображальний рід літератури. 
Об'єктивне зображення людини 
у взаємодії з іншими людьми, 
подіями, явищами. 
Прозова форма. 
Виражальний рід літератури. 
Зображення людини через 
відтворення її почуттів, пережи- 
вань, роздумів. 
Здебільшого віршова форма. 
Зображальний рід літератури. 
Зображення людини в дії, в 
конфлікті, в розмові. 
Здебільшого прозова форма. 
Основні жанри 
* Малі форми оповідання 
(розповідь про якусь подію з життя людини, важливу роль відіграє підтекст) 
П. Мирний. Морозенко. 
М. Коцюбинський. Дорогою ціною. 
0. Довженко. Воля до життя. 
А. Давидов. Рятували Конотоп. 
В. Винниченко. Краса і сила. 
* Нарис 
(художньо публіцистичний жанр 
на актуальну тему сучасності, в 
якому розповідається про справжні події (часто на документальній основі)). 
П. Мирний. Подоріжжя од Полтави до Гадячого. 
0. Вишня. Ленінград і ленінградці. .Запорожці. 
С. Васильченко. Мій шлях. 
М. Черемшина. На Купала на Івана. 
* Новела 
(розповідь про незвичайну 
подію з стрімким розвитком сюжету із різкими зламами). 
М. Коцюбинський. Коні не винні. 
Intermezzo. 
В. Стефаник. Новина. Камінний 
хрест. 
М. Хвильовий. Кіт у чоботях. 
С. Васильченко. Циганка. 
Увечері. Над Россю. 
Середня форма 
* Повість 
(вся дія концентрується навіда­ло певної соціальної групи людей, однієї родини або одного персонажа протягом значного періоду). 
/. Нечуй-Левицький. Микола Джеря. Кайдашева сім'я. 
1. Франко. Захар Беркут. Перехресні- стежки. 
М. Коцюбинський. Тіні забутих 
предків. 
0. Гончар. Бригантина. 
Велика форма 
* Роман 
(розповідь про важливі і складні 
суспільні процеси, багатогранно 
і в розвитку зображена значна 
кількість персонажів). 
П. Мирний. Хіба ревуть воли, як 
ясла повні? 
П. Куліш. Чорна рада. 
М. Хвильовий. Вальдшнепи. 
0. Гончар. Собор. Циклон. 
* Роман-епопея 
(розповідь про події всенародного значення, створення сильних характерів, зображення життя не одного, а кількох поколінь, 
масштабність). 
П. Панч. Гомоніла Україна. 
І. Ле. Хмельницький. 
А. Головко. Мати. Артем Гармаш. 
К. Гордієнко. Буймир. 
Філософська лірика 
(роздуми про сенс людського 
життя) 
А. Малишко. Роздум. Медитація. 
Дума. 
Л. Костенко. Вже почалось, мабуть, майбутнє;.Умирають майстри. 
1. Драч. В оркестрі мікрочастин. 
Богдан-Ігор Антонич. Привітання життя. Пісня про незнищенність матерії. 
Громадянська (суспільно-політична) лірика 
(розуміння поетом сучасного 
йому суспільного життя і ставлення до нього). 
Т. Шевченко. Мені однаково, чи 
буду... 
П. Грабовський. До українців. 
1. Франко. Сідоглавому. 
Л. Ураїнка. Товаришці на спомин. 
В. Стус. Як добре те, що смерті 
не боюсь я... 
Пейзажна лірика 
(ставлення до природи, описи 
природи допомагають у розкритті думок і почуттів, психологічного стану героїв) 
П. Тичина. Арфами, арфами. Хор 
лісових дзвіночків. 
М. Рильський. Дощ. На білу гречку впали роси. 
М. Вороний. До моря. Хмари. 
В. Сосюра. Люблю весну. Зима. Літо. 
Інтимна (любовна) лірика 
(почуття і переживання, зв'язані 
з особистим життям людини) /. Франко. Чого являєшся мені у сні?. Ой ти, дівчино, з горіха зерня. 
А. Малишко. Я тебе вимріяв, 
ніжну й жагучу. 
В. Сосюра. Так ніхто не кохав. 
П. Тичина. 0 панно, Інно... 
Основні жанри 
* Ода 
Гр. Сковорода. Похвала бідності. De libertate (Про свободу) 
* Панегірики 
Гр. Сковорода. Іде, хоче нас лишити. На день народження Василя Томари. 
* Вірші 
Т. Шевченко. Думи мої, думи мої... 
П. Грабовський. Я не співець чудовної природи. 
О. Олесь. Айстри. 
Б. Олійник. Сива ластівка. 
В. Симоненко. Є в коханні і будні, 
і свята... 
* Гімн 
1. Франко. Гімн. (Вічний революціо-нер). 
* Балада 
Т. Шевченко. Тополя. Причинна. 
Є. Гребінка. Човен. 
А. Малишко. Балада про танкіста. 
1. Драч. Балада про соняшник. 
* Сонет 
А. Метлинський. Бандура. 1. Франко. Тюремні сонети. М. Рильський. Чернігівські соне­ти 

* Елегія 
І. Франко. Маєві елегії. 
Л. Глібов. Журба. В. Сосюра. Заснуло сонце в паву­тинні. 
* Епіграма 
Ф. Прокопович. Епіграма на зволікання лікаря Стеллера. Епіграма на кравця. 
І. Франко. Слово — чудний дар 
природи. 
Трагедія 
(в основі дуже гострі і непримиренні життєві конфлікти, напружені а боротьба сильних харак­терів, пристрастей, що закінчується смертю головного героя або герой попадає в безвихідне становище) 
/. Карпенко-Карий. Сава Чалий. 
М. Старицький. Оборона Буші. 
Драма 
(п'єса, побудована на серйозному і гострому конфлікті, показує 
драматичні стосунки особистості з суспільством і тяжкі переживання). 
М. Кропивницький. Доки сонце 
зійде, роса очі виїсть. 
і. Франко. Украдене щастя. 
Л. Українка. Блакитна троянда. 
О. Коломієць. Дикий Ангел. 
1. Котляревський. Наталка-Полтавка. 
Комедія 
(сатиричними і гумористичними 
засобами відображається 
смішне в житті (потворні 
суспільні і побутові явища)) 
/. Карпенко-Карий. Хазяїн. Сто 
тисяч. 
0. Коломієць. Фараони. 
М. Куліш. Отак загинув Гуска. 

Трагікомедія 
(переплетення трагічних і комічних ситуацій, подій) 
І. Карпенко-Карий. Мартин Боруля. 
Мелодрама 
(повчально-моралізаторський 
зміст, неправдоподібні ситуації та події, зовнішні ефекти; головні герої: благодійники і жор­стокі лиходії"). 
М. Старицький. Циганка Аза. Ой не ходи, Грицю... 
Драма-феєрія 
(казково-фантастичний сюжет і 
персонажі). 
Л. Українка. Лісова пісня. 
Водевіль 
(жартівлива п'єса, побудована 
на комічному випадку чи анекдоті, наявність дотепних реплік, пісень, танців). 
/. Котляревський. Москаль-чарівник. 
М. Кропивницький. Поревізїі. 
Л. Глібов. До мирового. 
Містерія 
Т. Шевченко. Великий льох. 

КОНЦЕПЦІЯ 
ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 
(тематика, проблематика, конфлікт і пафос): 
ТЕМА — те, про що йдеться у творі; об'єкт художнього зображення; коло явищ, які приверта­ють увагу автора в творі, те, що він намагається осмислити, до чого автор прагне викликати інтерес читачів; це ті типові явища та події реального життя, які відображені в творі. 
Чи співзвучна тема основним проблемам свого часу? 
Чи пов'язана з темою назва і (якщо пов'язана) як? 
Кожне явище життя — це окрема тема; сукупність тем — тематика твору. 
Вічні теми — це ті сфери буття людини, які є спільними для всіх часів і народів і які незмінно протягом віків привертають увагу як авторів, так і читачів (наприклад: теми дитинства, підліткового віку, юності, зрілості, старості; теми моральності, гріха та праведності, любові і ненависті; теми корис­толюбства та безкорисливості, прагнення влади; теми війни і миру, суспільного і особистого життя тощо). 
Національні теми — ті явища життя, його особливості, які характерні для певного етносу та сприймаються стороннім читачем як національна екзотика. 
Історичні теми — в творах на ці теми явища життя розглядаються крізь призму історії. 
Тема твору може бути актуальною і малоактуальною, суспільно значущою або такою, що становить частковий інтерес, широкою або локальною. 
ПРОБЛЕМА — бік життя, який є фактором неблагополуччя, протиріччя, невідповідності між існуючим і належним, бажаним і реальним; та "точка напруги", яка особливо цікавить письменника. 
Тема кріпосного права — проблема внутрішньої несвободи кріпосного, проблема соц­іальної несправедливості. 
Проблеми: 
● суспільно-політичні ● загальнолюдські 
● національно-історичні ● соціальні 
● філософські ● морально-етичні 

Проблематика — сукупність проблем, тим чи іншим чином порушених у творі. Автор не може в своєму творі фіксувати увагу тільки на одному, у протилежному випадку вийде надто схематичний і однобокий твір. 
Проблеми можуть виникати як фактор протиріччя у будь-якій із систем відносин (наприклад, "особа — суспільство", "творець — мистецтво", "людина — історій", "людина—людина", "людина - приро­да" і т.п.). 
ІДЕЯ — основна думка твору про предмет чи явище, в ньому описане; те головне, що хотів сказати автор з приводу проблеми; цілеспрямована авторська оцінка та інтерпретація описуваних життєвих явищ, "життєвий урок", який виникає як результат знайомства з твором та усвідомлення його. Виражається всією структурою твору. 
Ідейний світ твору містить у собі художню ідею, авторське уявлення про ідеал, систему ав­торських оцінок. 
ПАФОС —емоційно-оцінювальне ставлення письменника до того, про що оповідається; відзна­чається великою силою почуттів; емоційний тон, настрій твору (може бути утверджувальним, заперечувальним, виправдовувальним, піднесеним). 
Розрізняють пафос героїчний, драматичний, трагічний, сатиричний, комічний, романтич­ний та пафос сентиментальності. 
ТВІР ЯК ХУДОЖНЄ ЦІЛЕ 
КОМПОЗИЦІЯ — побудова літературного твору; найважливіший елемент художньої форми, який об'єднує частини твору в одне ціле (поняття більш широке і універсальне, ніж сюжет). 
Основні елементи зовнішньої композиції: 
Частини, розділи. 
Назва твору (та його частин). 
Епіграф — цитата, яка передує творові; ставиться безпосередньо перед текстом та тісно з ним пов'язана, допомагає розкрити художній задум автора; 
Пролог — своєрідний вступ до твору, у якому йдеться про події минулого; він емоційно налаштовує читача на сприйняття. 
Епілог — заключна частина твору, у якій окреслюється спрямування подальшого розвитку подій та доль героїв; це коротка оповідь про те, що сталося з діючими особами твору після закінчення основної сюжетної дії. 
СЮЖЕТ — те, що відбувається у творі, як воно відбувається (у прямій послідовності); система основних подій, вчинків і конфліктів; динамічний бік твору. Є формою відтворення, відновлення сус­пільно-соціальних і особистих конфліктів. 
ФАБУЛА — схема сюжету або "випрямлений" сюжет; у ній, наприклад, події викладаються у реальній хронологічній послідовності, а не так, як це викладено в сюжеті. Фабула різних творів може повторюватися, тоді як сюжет є індивідуальним. 
Рушійна сила сюжету — конфлікт. 
КОНФЛІКТ — зіткнення характерів та обставин, поглядів та принципів життя, яке покладено в основу дії: конфлікт може відбуватися між особою та суспільством, між персонажами, у свідомості героя; бути явним чи прихованим, зовнішнім чи внутрішнім. 
Експозиція — введення в дію, зображення умов та обставин, які передували безпосередньому початку дій (може бути розгорнутою і навпаки, цілісною і "розірваною"; може розмішатися не тільки на початку, але і в середині, кінці твору); знайомить з персонажами твору, обстановкою часом та обставинами дії. 
Зав'язка — початок руху сюжету; та подія, з якої починається конфлікт, розвиваються наступи події. 
Розвиток дії — система подій, які витікають із зав'язки; у ході розвитку дії, як правило, конфлікт загострюється, а протиріччя виявляються все ясніше і гостріше. 
Кульмінація — момент найвищої напруги дії, вершина конфлікту; кульмінація показує основну проблему твору та характери героїв гранично ясно; після неї дія послаблюється. 
Розв'язка — вирішення зображуваного конфлікту або показ можливих шляхів його вирішення; заключний момент у розвитку дії художнього твору. Як правило, в ній або вирішується конфлікт, або демонструється його принципова невирішуваність. 
Додаткові (несюжетні) засоби зовнішньої композиції: 
Ліричні (інакше — авторські) відступи — форми розкриття та передачі почуттів і думок письменника з приводу зображеного; відбивають ставлення автора до персонажів, до зображуваного життя. 
Ввідні (вставні) епізоди — епізоди, не пов'язані безпосередньо з сюжетом твору. 
Звернення до читача. 
Описи — зображення зовнішнього світу (пейзаж, інтер'єр). 
Їх основна функція — розширити рамки зображуваного, дати можливість авторові висловити свої думки та почуття з приводу різних явищ життя, не пов'язаних прямо із сюжетом. 
У творі можуть бути відсутні окремі елементи сюжету; іноді складно розрізнити ці елементи; буває, зустрічається декілька сюжетів в одному творі, інакше — сюжетних ліній. 
Композиційні прийоми 
Повтор — часто виступає як лейтмотив твору. 
Протиставлення (образів, сюжетних положень, оцінок) — надає творові наочності, чітко виявляє авторську позицію. 
Кульмінація — накопичення епізодів, умовно пов'язаних між собою. 
Посилення (зростання властивостей аж до крещендо) — повтор однопланових деталей і образів, кожний наступний із яких перевищує попередній. 
Монтаж — розміщення поряд образів, епізодів, які самі собою не несуть важливої інформації, але, сусідуючи, утворюють нову смислову єдність. 



Поняття «.жанр» і «вид», «жанровий різновиді» і «жанр» нерідко вживають як синонімічні 



Осмислення ідеї художнього твору залежить не тільки від даності тексту, а и від самого читача - його інтелектуального рівня, духовного світу, пов'язаності з певною культурою, епохою тощо. Таким чином, художній текст може мати багато, часто суперечливих, трактувань його ідейного змісту. 

Сюжет може розвиватися з низкою затримок та уповільнень у викладі події. Це досягається введенням ліричних відступів, екскурсів в минуле, передісторій, повторів епізодів тощо, що додає сюжету загалом пружності, динаміки розвитку. 

ТРОПИ 

Вид 
Визначення 
Приклад 
П рості 
ЕПІТЕТ 
Образне означення, що розкриває характерну 
Старий платан розп'яв м'ясисте віття 

рису предмета чи явища 
В. Мисик Постійні епітети у фольклорі: ясна зоря, синє море, кінь вороненький. 

ПОРІВНЯННЯ 
Зближення явищ чи предметів на підставі 
Необов'язковими словами вони мене 

подобності з метою пояснити ознаки одного з 
обсипають, як пшоном. 

них 
Л.Костенко 
Складні 
АЛЕГОРІЯ 
Інакомовлення, яке полягає у приховуванні 
Вовк та ягня у байці Л.Глібова - пан та 

реальних осіб чи явищ в образах тварин, рослин, предметів неживої природи тощо з 
кріпак. 
Образ Прометея в поеме «Кавказ» 

метою розкрити їхні справжні характерні риси 
Т.Шевченка - образ нескореного народу 
ГІПЕРБОЛА 
Перебільшення характерної ознаки предмета чи 
3 того плачу котився небом жах, 

явища з метою її увиразнення. 
Того сміху і пекло не заглуше... 
О.Стефанович 
ІРОНІЯ 
Висловлювання набуває нового, часто 
ФІЛОСОФ 

протилежного, глузливо-критичного значення у 
Велика приголомшлива його ідея - 

певному контексті 
Присів і думав: звідкіля і де я? 
Б.Кравців 
ЛІТОТА 
Протилежність гіперболі. Применьшення 
Ми – тільки дотик до глибин природи, 

вираженості характерної ознаки предмета, 
Ми - тільки доторк до її тайн. 

значимості явища 
В.Базилевський 
МЕТАФОРА 
Приховане порівняння. Розкриття сутності одного явища чи предмета через особливості 
Смеркає троянда .коли Запалиться під тином будяк 

іншого за схожестю чи конкретністю 
Фіалковим вогнем... 
В.Вовк 
МЕТОНИМІЯ 
Накладання на переносне значення слова його 
І зроблю 

прямого значення внаслідок існуючої між ними 
Маленьку книжечку. Хрестами 

суміжності 
І візерунками з квітками Кругом листочки обведу Та й списую Сковороду... 
Т.Шевченко 
ОКСИМОРОН 
Поєднання протилежних за значенням слів, що 
Любове грізна. Світла моя муко! 
І радосте безрадісна моя! 
В.Симоненко 
або ОКСЮМОРОН 
посилює експресивність художнього образу, 

зумовлює виникнення нового цілісного поняття 

ПЕРИФРАЗ 
Вираження одного поняття через кілька інших з 
Співачка досвітніх огнів - Леся Українка 

метою уникнути повторів, виразити ставлення до зображуваного 
Лесін край - Волинь. Великий Каменяр - І.Франко. Геніальний Кобзар - Т. Шевченко 
ПЕРСОНІФІКАЦІЯ 
(різновид метафори) 
Приписування предметам чи явищам природи людських якостей; олюднення неживого 
І море ревнуло Босфорову мову, У Лиман погнало, а лиман Дніпрові Тую журбу-мову на хвилі подав, Зареготався дід наш дужий, 

Аж піна з уса потекла. 
Т.Шевченко 
СИМВОЛ 
Умовний знак, що опосередковано виражає справжнє значення явищ, натякає на таємну сутність речей, 
ГОДИННИК Тик-так!...Тик-так!... 

приховану за їхньою зовнішньою даністю. Символ пов'язаний із позахудожніми, передовсім філософськими, спробами розкрити загадку буття, 
Тихо стукає годинник. Тихне, гасне ночі ляк. На години. 

пізнати істину. У вірші Чупринки годинник - символ 
На хвилини 

часу, плинності життя, вічності тощо (символ трактується багатозначно) 
Липнуть зміни, 
Переміни; 
Пробігають. 
Пролітають, 
Поки смерть не привітають 
Стуком сонним, 
Монотонним, 
Мов кивком потустороннім: 
Тик-так!... 
Г. Чупринка 
Вивчення творчості письменника 

І. План біографії письменника 
1. Характеристика історичної епохи в яку жив письменник. 
2. Сім'я, оточення, в якому він ріс. 
3. Портрет письменника 
4. Світогляд, риси характеру. 
5. Де, коли й за яких обставин здобув освіту. 
6. Роль книги в духовному становленні письменника. 
7. Життєві віхи біографії (дати). 
8. Люди, з якими спілкувався, дружив. 
9. Естетичний ідеал письменника (уявлення про справедливий соціальний 
лад, гармонійно розвинених людей, стосунки між ними) 
10. Головні твори (стиль, жанри). 
11. Громадська діяльність письменника. 
12. Значення життя і творчості письменника для його сучасників та для 
нашого часу. 

ІІ. Значення творчості письменника 
1. Історична зумовленість творчості, її зв'язок з традиціями попередників. 
2. Яскраві факти біографи митця як зразок для формування життєвих ідеалів учнів. 
3. Жанри, тематичне розмаїття та ідейна спрямованість творів письменника 
4. Особливості індивідуального стилю, художнього таланту митця. 
5. Внесок письменника у вітчизняну та світову культуру. 
6. Який автограф залишив письменник у моїй читацькій біографії, моєму духовному світі. 

ВІДГУК НА ЛІТЕРАТУРНИЙ ТВІР 
1.У роботі над відгуком слід висвітлити такі питання: 
- Яка тема і основна думка твору ? 
- Де і коли відбуваються зображені у ньому події? 
- Які епізоди викликали у вас найсильніше враження? 
- Хто з героїв особливо вам сподобався і чому? 
- Чим збагатив вас твір? Над якими питаннями змусив замислитися? 
- Допомогли вам під час читання ілюстрації, вміщені у книжці? 
2. Виберіть форму вашого відгуку (наприклад, лист до товариша, до 
автора твору, у видавництво, стаття в стінгазету тощо) 
3. Залежна від того, про яку книжку, кому і що ви будете писати, 
визначте стиль вашого відгуку (художній, публіцистичний). 
4. Подбайте, щоб у заголовку відгуку було виражено основну думку. 
5. Читаючи чернетку, слідкуйте, чи нема у вашому відгуку помилок, 
невиправданого повторення слів. 

Схема аналізу прозового твору 
1. Автор, його місце в літературі. 
2. Стислі відомості про автора (такі, що сприяють розумінню специфіки твору). 
3. Історія написання і видання твору. 
4. Жанр твору (роман, повість, оповідання, трагедія, комедія, драма). 
5. Життєва основа (реальні факти, які спричинили появу твору і покладені в його основу). 
6. Тема. 
7. Ідея. 
8. Проблематика твору. 
9. Художній конфлікт (соціальний, побутовий, психологічний). 
10. Композиція твору, особливості сюжету, їх роль у розкритті проблеми. 
11. Правда та художній вимисел. 
12. Образи твору – головні герої, другорядні, епізодичні персонажі. Їх роль у розкритті проблем твору. 
13. Мова твору (особливості авторського письма, художні прийоми). 
14. Художня цінність твору, місце його у творчості автора та літературі. 
15. Актуальність (чи ні) його для сучасників. 
16. Відгуки критиків та інших діячів мистецтв. 
17. Екранізації та сценічні постановки (якщо є). Чим авторський задум відрізняється від режисерського втілення. 
18. Роль позасюжетних елементів. Назва твору, присвята, епіграф, описи (пейзаж, портрет, інтер’єр); авторські відступи (ліричні, публіцистичні, філософські, історичні). 
19. Ваші враження. 

Схема аналізу ліричного твору 
1. Автор, його місце в літературі. 
2. Тематична приналежність поезії (громадянська, інтимна, релігійна, пейзажна, філософська) . 
3. Які життєві обставини дали імпульс для написання твору (якщо відомо). 
4. Жанр ліричного твору. 
5. Назва твору (алегорична, метафорична, символічна, сюжетна, образна чи ні). 
6. Тема поезії та провідні мотиви. 
7. Ідея. 
8. Жанр (громадянська, інтимна, релігійна, пейзажна лірика). 
9. Композиція (якщо є). 
10. Ліричний герой. 
11. Образи, символи (якщо є) твору. 
12. Сюжетні лінії (якщо є). 
13. Настрій (мінор, мажор). 
14. Художні засоби (лексика, тропи). 
15. Віршований розмір, рима. 
16. Місце твору в доробку поета. 
17. Його актуальність на сьогодні. 
18. Ваші роздуми та почуття, викликані поезією. 

Схема аналізу художніх образів 

1. «Анкетна» характеристика героя (хто? звідки? якого роду? чим займається?). 
2. Соціально-громадське місце персонажа у творі. 
3. Персонаж епізодичний, другорядний чи головний. 
4. Роль портрета в розкритті психологічного стану та характера образу (відповідальність чи невідповідальність його внутрішньому світу). 
5. Проблематика образу, засоби його змалювання. 
6. Формування й рівень світогляду персонажа. 
7. Мета в житті персонажа та шляхи до неї. 
8. Психологічна складність характеру. Внутрішній світ персонажа. Духовне багатство (убозтво) й моральна краса (потворність) персонажа. Їх співвідношення в душі героя. 
9. Місце і роль персонажа в сюжеті. Чим пов'язаний він з іншими героями (зв’язком кармічним (життєвим), емоційним, духовним)? 
10. Мова як засіб самовираження персонажа. 
11. Ставлення до нього інших дійових осіб. 
12. Ставлення автора до свого героя. 
13. Актуальність проблем, порушених письменником через даний персонаж. 
14. З якими відомими вам героями перегукується образ даного твору? Що в них спільного, а що відмінного. 
15. Виховне значення образу. Над чим змусив задуматися, чим схвилював, чого навчив і від чого застеріг, що виховав: чим близький мені образ, чим збагатив мене, в чому переконав? 

художній образ людини 
(персонаж) 
Розглядаються типові явища життя, які знайшли відображення у конкретному образі; індивіду­альні риси, притаманні персонажеві. 
Зовнішній образ 
Портрет — обличчя, міміка, жести, постава, манера поведінки. 
Мова — теми висловлювань, форми мовлення (монологи, репліки в діалогах, "внутрішня" мова, листи). 
Костюм. 
Внутрішній образ 
Характер персонажа — сильний — слабкий, визначений — невизначений, цілісний — супереч­ливий, вольовий— безвільний, типовий для свого часу і соціального середовища або нети­повий (він розкривається у вчинках, у ставленні до інших людей, до оточуючого світу). 
Психологічна характеристика — відтворення процесів душевного життя людини. 
Самохарактеристика персонажа. 
Відгуки про персонажа оточуючих його осіб. 
Пряма авторська характеристика. 
Світ речей, у якому живе і діє персонаж (пейзаж) — допомагає краще зрозуміти думки і почуття персонажа. 
Соціальне середовище, суспільство, в якому живе і діє персонаж. 
Різновиди портретів: 
Портрет-опис — докладний перепік портретних деталей; може включати психологічні портретні деталі. Може бути коротким або докладним; статичним або динамічним (посмішка, сміх, жести, міміка, вираз обличчя). 
Портрет - порівняння (з іншими персонажами, з літературним стереотипом, з предметами чи живими істотами). 
Портрет-враження. 
Види образів-персонажів: 
ліричні — у тому випадку, коли письменник відображає тільки почуття та думки героя, не згадуючи про події його життя, вчинки; 
драматичні — у тому випадку, якщо виникає враження, що герої діють "самі", "без допомоги автора"; 
♦ епічні — автор-оповідач послідовно описує героїв, їх вчинки, характери, 
обстановку, у якій вони живуть, взаємини з оточуючими. 

Жанрові твори 
Літературні твори поділяються на такі жанри як вірш, поема, оповідання, повість, роман, то подібний поділ існує і в журналістиці. 
Журналістика ділиться на жанри - інформаційний, аналітичний та художньо-публіцистичний. 
До інформаційних жанрів належать: інформація, замітка, репортаж, зарисовка, інтерв'ю. 

Інформація 
Інформація - це коротке повідомлення ,важливі цікаві події, факти, явища. Вона лаконічно розповідає читачеві про те, що, де і коли відбувалося. 
Для музею нащадків 
Ви були в лісі на Нивках? Гарний він, правда ж? А є в ньому ще й невеликий яр. Чого тільки не побачиш у тому яру: залізні бочки, консервні банки, різний будівельний брухт. Схилилися над яром клени і дубки, сумують. Зітхає поряд з ними плакуча верба. А чого зітхати? Мине багато часу, прийдуть на це місце наші нащадки, почнуть розкопки археологи. І залізні бочки та консервні банки, може, і в музей потраплять... 
(Ц.Олійник). 
У кількох рядках перед нами постає промовиста життєва картина, яка змушує кожного задуматись. Задуматися над тим, що нищівне ставлення до природи не тільки шкодить нам зараз, ай охарактеризує нас у майбутньому перед нащадками. Щоб донести інформацію до читача, Даша Олійник дуже доцільно використала художній прийом - іронію. 
Замітка 
Якщо інформація відповідає на питання що? де? коли?, то замітка, крім цього, ще й уточнює: як? при яких обставинах? з якою метою? Тобто показує факт детальніше, всебічно. 

Червона сукня 
Повернулася я із школи, а вдома чекає мене яскрава сукня, розкладена на дивані. Мені аж подих перехопило від захоплення - така гарна обнова. Але тут я згадала, як мама вчора обережно, ніби ненароком, сказала, що в неї нема весняного пальта. Мені стало соромно. Знаючи, що мамі нема в чому ходити, я почала умовляти її віднести сукню назад, у магазин. Але мама лагідно подивилася на мене і сказала: "Нічого, я собі пальто потім куплю... " 
Мабуть, я неправильно зробила, що забрала сукню. Та якби я відмовилася від неї, мама, напевне, образилася б? 
І. Волошина. 
Приводом для цієї замітки став, на перший погляд, звичайнісінький буденний факт: у кожного з нас періодично з'являються обнови. Але яким чином, за яких обставин ці обнови нам дістаються? Чи може по-справжньому радувати обнова, якщо вона обділяє найнеобхіднішим близьких людей? Який же правильний вихід міг бути у цій ситуації? Саме над цим і пропанує читачам поміркувати автор замітки „Червона сукня". 
Зарисовка 

Якщо інформація та замітка будується на одному факті, то зарисовка - це вже ряд зв'язаних між собою фактів. 
Ось як майстерно описала у своїй зарисовці сільських хлопчиків учениця Ганна Гончарик. 
Діти землі 
Веселі бешкетуваті очі, у яких, мов у дзеркалі, відбувається все, на що 
вони так люблять дивитися: яскраве сонце, блакитне небо, зелені пагорби, 
річечка Збруч, чепурненька, мов писанка, хатка баби Вероньки. Замазюкані в 
болоті штани з дірками на колінах. Смагляві, сильні, натруджені руки. А в тих 
руках - волошки для мене. Я хочу запам'ятати свого сільського друга Михася 
саме таким. 
Ми йдемо з Михасем уздовж пшеничного поля. Для мене воно романтичне, у думках крутяться якісь поетичні рядки. Михась дивиться на поле інакше - він одразу помічає пошкоджені його клаптики: "Накоїли ми з нашими коровами лиха, тепер тут не скрізь візьме комбайн, доведеться серпами жати ". Турбується, мов справжній господар. 
Підходимо до пастушків, і я помічаю, що серед них немає мого молодшого брата Юрка. "Зараз буде тут, він у баби Вероньки воду п'є. Чуєш, собаки загавкали на тому кутку? Значить, Юрко вже виходить ", - пояснює Толя. Цікавлюся, звідки така впевненість, на що хлопці озиваються веселим реготом: "А що, у вас у місті собаки не гавкають, коли чужий чоловік заходить на обору? " - питає мене Віктор. 
Погравши у футбол, хлопці сідають відпочивати. „Коли підемо додому? " — озивається хтось. „ Сьогодні раніше, бо ввечері буде дощ ", - відповідає Михась, незаперечний у цьому колі авторитет. І я, хоч і дала собі обіцянку не набридати запитаннями, не втримуюсь: „Ну звідки ж ти знаєш, Міхасю? " Він усміхнувся і мовчки показав на скелі. Там тривожилося гайвороння. І я згадала породну прикмету. „ Та й гриміло зранку, - продовжує Михась. - Вже тоді йшлося на дощ. " І тут я приготувала запитання „ на завал ". Знаючи, що годинника немає ні в кого, невинно цікавлюся: „Котра зараз година? " 
Всі відразу повернули голову в один бік, і маленький Ромко промовляє першим: „ Уже восьма. Бачиш, отару женуть до вівчарні". Справді, далеко на погорбах, голосно мекаючи, повільно повзе отара овець. Вранці овець гнали об 11-ій годині, ввечері о 20-ій, залежно від цього пастухи орієнтуються у часі. І завжди безп
Пошук
Календар
«  Квітень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2019
Конструктор сайтів - uCoz