Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей"

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Бібліотека колиска мудреців ліцею.

Результати вибору електронних версій підручників https://drive.google.com/file/d/1aBFg3ZBtZ3n_EtZPY4XSGdWkDbiwJqen/view?usp=sharing

Застосування інтерактивних методів на занятті 

бібліотекаря ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» м. Путивль 
Кардашової Яни Михайлівни 

ПЛАН 
ВСТУП………………………………………………………………………………….3 
РОЗДІЛ 1. Теоретичне обгрунтування інтерактивних методів………………………………………………………………………………5 1.1.Що таке «інтеракція», навіщо вона потрібна у навчанні………………………...6 
1.2. Суть інтерактивних методів………………………………………………………7 
Розділ. ІІ використання інтерактивних технологій в 
роботі бібліотеки, як засіб особистісно – орієнтова- 
ного виховання учнів.……………………………………………………….7 
2.1. Інтерактивне навчання при освоєнні бібліотечно-бібліографічних знань…………………………………………………………………………………….8 
2.2. Інновації в оформленні наочності бібліотеки ………………………………….12 
2.3. Інтерактивні форми – активний метод інформаційної роботи з 
молоддю ……………………………………………………………………………….12 
2.4. Тренінг – одна з найефективних інтерактивних форм………………………...13 
Висновки ………………………………………………………………………….20 
Список використаних джерел …………………………………………22 
Додатки ……………………………………………………………………………23 

ВСТУП 
Я працюю в бібліотеці Путивльського професійного ліцею третій рік. Але я зрозуміла, що потреба в активній творчій особистості , спроможній адаптуватися в насиченому світі, викликала необхідність реформування як освіти так і роботи бібліотекаря. 
Кардинально змінюється роль бібліотекаря в навчальному закладі : від працівника, який рекомендує гарну книгу і видає її учню, до спеціаліста в галузі нових інформаційних технологій. 
Крокуючи в ногу з часом, я працюю над методичною проблемою «Використання інноваційних технологій в роботі бібліотеки , як засіб особистісно-орієнтованого виховання учнів» . 
Визначила основні напрямки діяльності: 
- оперативне забезпечення повною інформацією навчально-виховний процес ліцею; 
- сприяння кращому засвоєнню учнями знань через інформаційні форми і методи бібліотечної роботи; 
- забезпечення високого рівня організації виховного процесу для особистісного становлення кожного через громадське, морально-правове, фізичне, художньо-естетичне, екологічне та економічне виховання. 
Роботу спрямовую на розв’язання таких завдань: 
- впровадження новітніх форм і методів роботи; 
- виховання в учнів інформаційної культури, любові до книги, розвиток пізнавальних інтересів і здібностей ; 
- сприяння всебічному підвищенню педагогічної майстерності вчителів і вихователів шляхом популяризації педагогічної літератури і надання інформації про неї; 
- виховання шанобливого ставлення до бібліотеки, книги як скарбниці людських знань. 

РОЗДІЛ І. 
Теоретичне обгрунтування інтерактивних методів 

1.1. Що таке «інтеракція», навіщо вона потрібна у навчанні 
Термін інтерактивна педагогіка від­носно новий: його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. Лінг­вістичне тлумачення слова, що представлено в іншомовних словниках, свідчить, що поняття «інтерактивність», «інтерактив» прийшли до нас з англійської мови: іпtеr — поміж -, серед -, взаємо-, асt — діяти, отже іпtеrасt — взаємодіяти. Інтерактивність у навчанні можна пояснити як взаємодію учнів, знаходження їх у режимі бесіди, діалогу, спільної дії. Відповідно, у дослівному розумінні інтерактивним може бути на­званий метод, в якому той, хто навчається, є учасником, який здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не висту­пає тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається. 
1.2. Суть інтерактивних методів 
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії усіх учнів. 
Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, на­вчання у співпраці), де і учень, і бібліотекар є рівноправними, рівнознач­ними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють та здійснюють. Бібліотекар в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу, консультант, фасілітатор, який ніколи не «замикає» навчальний про­цес на собі. Головними в процесі навчання є зв'язки між учнями, їхня взаємодія та співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, учні беруть на себе спільну відповідальність за результати навчання. 
Навіть серед інтерактивних методів навчання є інноваційні й традиційні, популярні і не дуже. Безперечно одне: усі вони цікаві, якщо добре продумані і підготовлені. 
Ми запам'ятовуємо 10 % із того, що читаємо, 20 % того, що чуємо, ЗО % того, що бачимо, 50 % того, що бачимо і чуємо, 70 % того, що самі кажемо, і 90 % того, що говоримо і робимо. Інтерактивні методи навчання: ми кажемо, слухаємо і робимо водночас. 

розділ. ІІ 
використання інтерактивних технологій в 
роботі бібліотеки, як засіб особистісно – орієнтова- 
ного виховання учнів. 

2.1. Інтерактивне навчання при освоєнні бібліотечно-бібліографічних знань 
Найбільш ефективним при освоєнні бібліотечно-бібліографічних знань учнями є інтерактивне навчання і, залежно від мети бібліотечного уроку, інтерактивна технологія колективно-групового навчання. 
До інтерактивних форм навчання і виховання у бібліотеці належать: групові бесіди, літературні ігри, обговорення книг, читацькі конференції, літературно-музичні вітальні, оголошення, виставки, екскурсії до бібліотеки, бібліотечні уроки. Але не всі із перерахованих форм роботи, а лише ті, які відповідають певним принципам. Кожна із цих форм роботи може належати до кожної із перерахованих 4 груп навчан­ня. Зупинимося, зокрема, на звичайній бесіді. Якщо вона проведена лише бібліотекарем, який розповів про книгу, певну пам'ятну дату, висловив свою думку, задав запитання згідно з тим, що розповів і також однозначно отримав точні чи неточні відповіді, то це було проведено дедуктивне (пряме) навчання. Відбулося пряме отримання інформації учнем. 
В основі інтерактивної технології проведення зви­чайної бесіди лежать такі принципи: 
- безпосередня участь кожного, з ким ви спілкуєтесь. Для цього ви як бібліотекар робите свого читача активним шукачем шляхів вирішен­ня того чи іншого питання; 
- кожен учасник, слухач при отриманні інформації від вас повинен мати можливість обмінятися своїм життєвим досвідом, своєю інформацією, вислови­ти свою думку; 
- будь-які зауваження співрозмовників бесіди, пра­вильні чи ні, мають право на висловлення і обго­ворення; 
- у бесіді повинен взяти участь кожен учень. 
Інтерактивною формою навчання я назвала і ого­лошення в бібліотеці, чи певний вид наочної інфор­мації: літературний календар, рекомендаційні списки літератури типу «Радимо прочитати». Ці форми роботи можуть бути як дедуктивними, так й інтерактивни­ми. Наприклад, ви можете самі написати зміст літе­ратурного календаря або список рекомендованої літератури дитині, якщо ви бачите, що вона ціка­виться окремою темою і хоче розширити свої знання. 
А можна перетворити створення цих списків у колек­тивну роботу навчання бібліотечно-бібліографічної грамотності. Написанню літературного календаря можна виділити цілий бібліотечний урок, на якому діти навчаються: 
- шляхом обговорення вибрати самостійно із «Ка­лендаря знаменних і пам'ятних дат» необхідну інформацію; 
- такий шлях пошуку веде до кращого запам'ятову­вання інформації; 
- підібрати самостійно, але під вашим керівницт­вом, книги на вибрану із календаря дату; 
- записати самостійно правильно оформлений спи­сок «Радимо прочитати». 
- бібліотекар тільки керівник процесу; 
- діти самі обирають собі тему; 
- учні переглядають десятки книг на поличках і, за тільки відомими їм особливостями, підбирають собі книги з обраної теми, які хотіли б прочитати; 
- аргументують чому саме ці книги привернули їхню увагу; 
- розкладають книги в алфавітному порядку авторів та назв; 
- за допомогою бібліотекаря записують книги, створюючи тим самим рекомендаційний список, навчаючись бібліографічній грамотності; 
- вибирають назву свого списку, оформлюють есте­тично олівцями, фарбами, аплікаціями. 
При такому виді роботи ви дотрималися умов викладання при інтерактивному навчанні, а са­ме, були: 
- ненав'язливим організатором і керівником навчаль­ної діяльності дітей; 
- ви були і як член колективу навчальної групи, який забезпечив необхідною інформацією, кон­сультуванням, провів контроль; 
- були готові до будь-яких запитань, корекції зав­дань, змін засобів спільної роботи; 
- ви здійснили підсумкову оцінку діяльності своїх гуртківців; 
- організували учнів в обговоренні окремих ваших завдань даної навчальної діяльності; 
- кожна дитина брала безпосередню участь у вико­нанні, оцінюванні, контролі виконаної роботи. 
Навчивши дітей створювати рекомендаційні списки літератури, ви тим самим досягли: 
- особистісно орієнтованого підходу до кожного сво­го вихованця; 
- замінили авторитарну (за власним баченням) сис­тему підходу до рекомендаційного читання на де­мократичну; 
- навчили дітей пошуку інформації у книжковому фонді; 
- дали основи бібліотечно-бібліографічних знань шляхом створення бібліографічного списку літера­тури; 
- підготували дітей до написання списку викорис­таної літератури при написанні рефератів, науко­во-дослідницьких робіт, які створюються ідентич­но тематичному рекомендаційному списку літера­тури. 
Цікавим методом формування бібліотечно-бібліографічної грамотності є робота з малими гру­пами у груповій формі навчання. Приклад стосуєть­ся бібліографічного заняття з теми «Довідковий апа­рат бібліотеки». Типова помилка бібліотекаря, яка не дає ніякого результату: 
- підбір бібліотекарем енциклопедій, словників, довідників; 
- сортування самим бібліотекарем їх на універ­сальні й тематичні, потім за способом подачі ма­теріалів в алфавітному чи систематичному по­рядку; 
- розповідь протягом уроку про правила користу­вання кожним довідником. 
Побудувавши таким чином бібліотечний урок, можна «досягти»: 
- втомленості дітей через 10 хвилин після початку уроку, тому що не можна забувати, що бібліотечні заняття проходять як гурткова робота в другій по­ловині дня; 
- зниження уваги в учнів і різкого зниження за­пам'ятовування через 15 хвилин; 
- власного роздратування дитячою неувагою (адже ви так готувалися і старалися, а вони не слуха­ють); 
- як наслідок - ніякої результативності від за­няття. 
Знаючи, що діти не втомлюються гратися, а у грі змагатися, потрібно змінити методику проведення бібліотечного уроку. Враховуючи, що на засідання гуртка приходять від 10 до 14 осіб, потрібно об'єднати їх у групи по 5-7 дітей. 
(Звертаю увагу на виділене слово «об'єднати». У науково-методичному посібнику доктора педа­гогічних наук, професора О.І. Пометун «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання» пишеть­ся: «Намагайтеся ніколи не застосовувати слово «розподілятися», «розподіляти» дітей на пари, трійки, на групи тощо. Пам'ятайте, учні об'єдну­ються! З об'єднаних учнів виростають дорослі, здатні об'єднуватися і працювати разом, виростає об'єднана країна, держава або нація»). 
Об'єднані групи дітей розсаджуються за столами, на яких лежать без певного порядку довідкові ви­дання. Тут же на столах - роздатковий матеріал. Вибраний бібліотекарем вид заняття - гра-змагання. Це вже елементи інтерактивної форми навчання, для організації якої в сьогоднішніх умовах бібліотекарю треба провести таку підготовчу роботу: 
- підготувати методику проведення заняття; 
- дібрати основний і роздатковий матеріал; 
- підготувати і роздрукувати інструктивно-мето­дичні матеріали для кожної групи; 
- попередньо проінструктувати консультантів груп. Хочеться зупинитися на інструктивно-методичних матеріалах, підготовлених для дітей. Роздатковий матеріал у вигляді завдань і пояснень підготовлений окремо на різних листках за допомогою комп'ютер­ної техніки. Приблизний зміст карток із завданнями дня груп. 
Впроваджуючи інтерактивні форми роботи, я розробила бібліотечні уроки методами „ Акваріум”, „Карусель”, „Коло ідей”, „Ажурна пилка” (розробки додаються). 

2.2. Інновації в оформленні наочності бібліотеки 
Учні з великим бажанням забігають до бібліотеки знаючи , що неодмінно отримають нову корисну інформацію з сучасних поличок-сюрпризів, поличок-загадок, поличок - побажань: „Не допусти біди в житті” ( превентивне виховання), „Світ-загадок” (естетичне виховання) „Чи знаєш ти” ( розвиток пізнавальних інтересів). 
Діти можуть вибрати книгу не лише у відкритому доступі, а і на виставці, і не просто виставці, а виставці - роздумі, виставці – вікторині, виставці - події. 
Практикую виставки Однієї книги, на якій розміщую ілюстрації, відгуки, рецензії, малюнки до книги, використовую засоби образної наочності. 
Позитивну рису цих інновацій бачу в тому, що вони не тільки сприяють задоволенню пізнавальних інтересів і запитів, а й розвивають естетичні смаки, формують вихованців як особистість. 

2.3. Інтерактивні форми – активний метод інформаційної роботи з 
молоддю 
В сучасному інформаційному суспільстві функції бібліотеки та її працівників істотно змінюються. 
Бібліотека має бути зручним для читача багато­функціональним інтелектуальним центром, а бібліотекар повинен мати високий професіоналізм, бібліотечно-бібліографічні та технічні вміння та навики, бути консультантом, «поводирем» у світі інформаційного простору. Разом з відповідними інженерно-педаго­гічними фахівцями постійно слідкую за роботою та оновленням інформації у локальній мережі, вивчаю та доповнюю списки нових освітніх та фахових Інтернет-ресурсів, вдосконалюю свої знання та навички роботи з комп'ютером та Ме­режею. 
Роль бібліотекаря у навчально-виховному про­цесі щораз збільшується, але не потрібно забувати, що збільшуються й вимоги до працівників бібліо­тек. Сучасний бібліотекар ПТНЗ повинен вміти: 
• створювати власний інформаційний продукт (це може бути і список нових надходжень, і друко­ваний рекомендаційний покажчик, і огляд сайтів в Інтернеті або «Домашньої сторінки» бібліоте­ки чи навчального закладу); 
• грамотно працювати з інформаційними ресурсами, знаходячи та представляючи інфор­мацію в тому вигляді, в якому вона необхідна користувачу; 
• активно рухати бібліотеку в середовище ін­формаційних організацій та фірм, встановлювати партнерські контакти з виробниками інформацій­них продуктів, тримати «руку на пульсі» інфор­маційного ринку; 
• підтримувати комп'ютерну техніку мережі в робочому стані, вміти працювати на всіх видах техніки, які є в бібліотеці. 
Пригадуються слова Мелвіл Д'юї: «Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі спраглі знань, то нова - це водогін, що розносить живильну вологу по домівках». 
2.4. Тренінг – одна з найефективних інтерактивних форм 
Я вважаю, що серед усіх інтерактивних форм роботи з молодим користувачем тренінги розвиваються найбільш динамічно. Ефективністю, конфіденційністю, внутрішньою відкритістю, психологічною атмосферою, індивідуальною й груповою рефлексією та іншим тренінг приваблює всіх його учасників і зацікавлює тих, хто ще не брав у ньому участі. Тому поділюся методикою його проведення. 
Це можуть бути тренінги, спрямовані на зростання, самопізнання, пошук сенсу життя, розвиток творчих здібностей, усунення комунікативних проблем. 
Приблизно за місяць до проведення тренінгу варто підготувати проект заняття, в якому чітко вказати: тему, сценарій проведення тренінгу, докладний план бесіди, тези лекції, перелік прикладів і ситуацій, що можуть бути використані в тренінгу, зміст практичної частини, роздавальний матеріал, методику проведення занять, Методику використання наочності. 
Успіх тренінгу залежить від реалізації принципу щирості й відкритості. Головне під час тренінгу – не обманювати. Інший важливий принцип – конфіденційність усього, що відбувається, без якої неможливо створити атмосферу психологічної безпеки й саморозкриття. Подробиці проведення заходу не виносяться за межі бібліотеки. Учасники не бояться, що зміст їхнього спілкування може стати загальновідомим. 
Враховуючи вікові особливості молодіжної аудиторії, ми визначили: найбільш оптимальний час проведення тренінгу (40–60 хв.) та чисельність групи (звичайно від 7 до 15 осіб). Загалом, у структурі тренінгу виділяються: вступна частина – привітання і обґрунтування теми (Для чого і кого? Чому? Навіщо?), - котра продовжується до 10 хв.; основна частина - анкетування, тестування, круглий стіл, диспут, рольова гра, - що займає 30-40 хв., і заключна частина, тривалість якої не перевищує 3–5 хв. 
Результативність тренінгу багато в чому залежить від того, наскільки ретельно і продумано ведеться підготовка до нього, від розмаїтості форм його проведення. У зв'язку з цим усі питання, розглянуті разом з користувачами, доцільно винести на засідання творчої групи, що складається з медичного працівника, педагога, психолога тощо. 
Важливим етапом підготовки до тренінгу є з'ясування в тактовній формі (за допомогою бесід, анкетування, тестування тощо) стилю життя молодого користувача, його взаємин з оточуючими людьми, з однолітками (чим живе його сім'я, які її соціальні установки, система моральних, духовних цінностей тощо). 
Аналіз проведення тренінгів показує, що в системі «бібліотекар – молодий користувач» стосунки повинні будуватися відповідно до вимог професійної етики, на підвалинах взаємної довіри й доброзичливості. У спільній роботі потрібно спиратися на все те позитивне, що є в людині, і вміти показати їй шляхи розвитку. 
До базових методів соціально-психологічного тренінгу належать групова дискусія і рольова гра в різних модифікаціях і поєднаннях. 
Групова дискусія. Груповою дискусією (від лат. discussio – обговорення) називається така публічна суперечка, метою якої є з'ясування й зіставлення різних точок зору, визначення істинної думки, знаходження правильного вирішення проблеми. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, оскільки її учасники самі приходять до того чи іншого висновку. 
Ця форма спілкування дозволяє зіставити протилежні позиції, побачити проблему з різних боків, взаємно уточнити позиції, що зменшує опір сприйняттю нової інформації, а також використанню групової рефлексії шляхом аналізу індивідуальних переживань, які підсилюють згуртованість групи й одночасно полегшують саморозкриття учасників. 
Існують наступні різновиди групових дискусій: 
1. Біографічні, де група аналізує труднощі особистого або професійного життя окремого учасника, на якого спрямовані інтеракції. Решта учасників висловлює свою думку про його проблеми та свої почуття, реагує на його поведінку, тобто забезпечує зворотний зв'язок. 
2. Тематичні, спрямовані на обговорення питань і проблем, які є значущими для всіх учасників групи. Тематика може не плануватися заздалегідь, група сама шукає проблеми й обговорює їх. З іншого боку, тема може бути заздалегідь обрана керівником або групою; тоді всі учасники готуються брати участь в обговорені цієї проблеми. Можна запропонувати такі теми: «Конфлікт із батьками», «Конфлікт із другом», «Угруповання в колективі», «Як керувати собою в складних ситуаціях?» тощо. 
Для активізації учасників групової дискусії можна використовувати процедури на кшталт методу естафети, коли кожний передає слово тому, кому вважає за потрібне, а для висловлювання дається певний проміжок часу (наприклад, 10-15 сек.). 
Ігрові методи. 
Ігрові методи включають ситуаційно-рольові, дидактичні, творчі, організаційно-діялісні, імітаційні та ділові ігри. Ці методи є найбільш поширеними в груповій роботі. Вони себе добре зарекомендували як у різних формах групової роботи, так і на різних етапах групової динаміки. Гра дозволяє учасникам тренінгу долати бар'єри, відчуженість, «знімати маски», відкриватися, імпровізувати, творчо виражати своє «Я» тощо. Згідно з концепцією Е. Берна, учасники переходять на позицію дитини, яка дозволяє кожному виявити себе в різних ролях, ситуаціях тощо. Часто ігри стають інструментом діагностики й самодіагностики, оскільки в невимушеній формі дозволяють м'яко виявляти труднощі спілкування та серйозні психологічні проблеми. 
Важлива перевага ігор у тому, що вони є самостійним явищем культури і не потребують вироблення штучної мотивації, вимагаючи взаємної активності від ведучого та учасників, дозволяють розв’язати давню етичну проблему класичного експерименту: «А що ми даємо піддослідному?» Іншою їх перевагою є те що вони мають давню традицію регламентації і творчого перетворення соціальних взаємовідносин у ціннісно-етичному і функціонально-рольовому планах. 
Ділова гра. У певному розумінні ділова гра – це імітація професійної діяльності, один із методів організації активної роботи учасників тренінгу, спрямований на розробку певних способів ефективної професійної діяльності учасників. Завдяки цьому методу учасники, спираючись на власний досвід, можуть створити новий продукт, який стане розв'язком актуальних проблем. 
Рольова гра. Метод, суть якого полягає у «програванні ролей», що дозволяє уявити члена групи не просто в міжособистісній взаємодії в групі, а в процесі виконання певної соціальної ролі. Рольова гра також використовується для формування психологічних навичок у сфері комунікації. 
Психогімнастика. Метод роботи, учасники якого виявляють себе і спілкуються без слів. Психогімнастика складається з підготовчої, пантомімічної ті підсумкової частини. У підготовчій частині виділяють три функції: гімнастичну (вправи для всіх частин тіла), релаксаційну (зменшення страху і психологічної дистанції), виразну (готує елементи для такого враження емоцій, яке було би зрозумілим без слів). У цій частині поєднуються рух, спілкування й уява. 
Фахівці пропонують розділити теми для психогімнастики на шість груп: 
щоденні життєві ситуації («Вихід з дому», «Прихід на роботу», «Чуйне ставлення до когось» тощо); 
самооцінка окремих членів групи («Який я є?», «Яким мене бачать оточуючі?», «Яким би я хотів бути?», «Що для мене найголовніше в моїй професії?»); 
типові міжособистісні конфлікти (тема формулюється як досить загальна, щоб вона тим або іншим чином стосувалася проблем кожного: «Подолання перешкоди», «Заборонений плід», «Зустріч на вузькій стежці», «Втіха ображеної дитини»); 
взаємовідносини в групі («Показ ставлення до інших», «Вибір членів групи», «Перебування на безлюдному острові» та інші); 
фантазії й казки («Ким із героїв казки ти міг би бути?», «Бал-маскарад», «Що б я зробив, якби був добрим чарівником?» тощо); 
ставлення до своєї групи і до процесу навчання («Почуття, з якими я прийшов у групу», «Ставлення до навчання у групі», «Що робила б група, якби не було ведучого?» тощо). 
Підсумкова частина має сприяти релаксації й підсилювати оптимізм учасників, усвідомлення ними власних сил і близькості з іншими членами групи. 
Проективний малюнок. Теми малюнків добираються так, щоб дати учасникам можливість передати в них свої почуття, виявити психологічні якості й особливості, міжособистісні відносини, зміни у власному внутрішньому світі тощо. 
У проективному малюванні використовуються наступні прийоми: 
вільне малювання - кожен малює те, що хоче; 
тематичне малювання - усі малюють на тему, обрану групою або запропоновану ведучим; 
малювання з додаванням - малюнок виконують по колу: один учасник починає малювати, а інші продовжують, розмовне малювання - члени групи працюють із вибраним партнером у парі; кожній парі надається один аркуш паперу, на якому відбувається спілкування за допомогою образів, ліній і фарб; 
спільне малювання – декілька осіб або всі члени групи малюють щось на одному аркуші. 
Аналіз конкретних ситуацій. Метод виконує багато різних функцій: служить інструментом дослідження і вивчення певної проблеми, оцінки та вибору рішень. Значущість його полягає насамперед, у поєднанні простоти в організації заняття з ефективністю результатів. Він стимулює звернення до досвіду інших, прагнення до набуття теоретичних знань для одержання відповіді на питання, які обговорюються. Способи аналізу конкретних ситуацій можуть бути такими: 
аудиторію розподіляють на 2 – 3 підгрупи, і кожна з них розв'язує завдання самостійно, після чого відбувається зіставлення позицій підгруп; 
задану ситуацію кожен розв'язує самостійно (можна описати її вдома), що дозволяє чіткіше визначити труднощі, з'ясувати своє місце в ситуації (наприклад, домашнє завдання може полягати в тому, щоб описати 2 – 3 ситуації, в яких ви не досягли успіху). 
Інтерв'ю. Ведучий пропонує кожному учаснику уявити, що він герой прес-конференції. Усі пишуть на аркуші п'ять питань (можна три), на які їм хотілося б відповісти. Потім аркуш віддається будь-якому іншому учаснику. Далі проводяться «прес-конференції». Інтерв'юер, якому був відданий аркуш, задає будь-яке із записаних запитань, автор відповідає. Крім того, інтерв'юер має право задати одне питання від себе. Автор на нього відповідати не зобов'язаний. 
Кейс-метод. Близьким до методу аналізу конкретних ситуацій є кейс-метод. Завдяки йому в молодих користувачів можна розвивати здатність до самоаналізу та самостійного вирішення проблеми, формувати навички компетентного спілкування, стимулювати творче мислення, а також уміння готувати письмові звіти за результатами осмислення конкретних випадків (кейсів). Перед тим, як застосовувати кейс-метод, потрібно навчити учасників групи користуватися ним. 
Музична терапія. Метод знімає втому, напруження. У практичній роботі музику часто використовують впродовж виконання певних завдань, під час перерви (для відпочинку), при створенні психомалюнків. 
Танцювальні вправи. Як і попередній метод, використовуються для зняття фізичної втоми, а крім того, дають можливість швидко встановити творчий зв'язок з іншими членами групи, по­долати психологічні бар'єри, експериментуючи з жестами, поза­ми й рухами, іншими формами невербального спілкування. 

Висновки 

Запроваджуючи інноваційні технології масових засобів, переслідуємо мету - активізувати свій діалог з читачами та читачів між собою, особисте бажання кожного взяти участь у заході. Тоді бібліотека перетворюється в творчу лабораторію. 
Всю інформацію з пропозиціями, планами та результатами поміщаю у „Віснику бібліотеки”. 
Хочеться зазначити, що форми роботи різні, але мета їх єдина: протиставити хибним „цінностям” справжні зразки художньої культури, допомогти дитині зробити правильний моральний вибір у житті. 
Покликання кожного масового заходу – прищеплювати учням смак до художнього слова. Щоб пізнати його багатство, красу, емоційну силу , його звучання рідною мовою. 
Слід зазначити , що застосовуючи інноваційні підходи до роботи з вихованцями ліцею , я хочу передати молодому поколінню соціальний досвід і багатство культури народу , його національну ментальність, своєрідність світогляду, формування особистісної риси громадянина України. 
Я прагну сіяти в душах дітей зерно добра, справедливості, мудрості, вчити розуміти світ. Крок за кроком, але впевнено, формувати особистість – майбутнє держави. 

Список використаних джерел 
1. Варзацька Л. Інноваційні аспекти особистісно-орієнтовоного розвивального навчання / Українська мова та література в школі. – 2002.-№3.-е.30. 
2.Громовий В. Менеджмент інновацій (педагогічні інновації). – Директор школи. – 2002.- 37.-е. 2 
3. Пометун Олена. Інтерактивні методики та система навчання. – К.: Шк.світ, 2007.- 112 с. – (Б-ка «Шк. світу») 
4. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання/ Упоряд. Л Галіцина. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с.- (Б-ка «Шк. світу») 
5. Воробель С. Інтерактивні технології в роботі бібліотеки Бібліосвіт. – 2008. – № 4. – С. 20 – 26 
5. Інтерактивні методи навчання при освоєнні бібліотечно-бібліографічних знань. «Шкільна бібліотека», № 4, 2007.-с 57-59

Пошук
Календар
«  Лютий 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2019
Конструктор сайтів - uCoz